=КАВАЛЄРКА=
Коли іще був не жонатий,
Мені було не до того,
Ходив я мов той пес кудлатий,
І =різавсь= вечір в доміно.
Вже після войска був мудріший,
Два роки даром не пройшли,
Я став спритніший,розумніший,
Почав дивитись на дівки!!!
Було їх вже не так і мало,
Та все не то ,не до душі,
Та не така ,та звідкись впала,
Всі неподобались мені.
Отак гуляв я довго,нудно,
Вже 23-и пройшло мені,
І стало так якось паскудно,
Хоч йти топитися в багні.
Якось одного разу в вечір,
У клубі танці завели,
Я молодий і не жонатий,
Мене там ноги понесли.
Народу хмара,людей купа,
І гарні всі ,і молоді,
Танцюють,скачуть,бубен гупа,
Та одиноко щось мені.
Мій славний кум,так тяжко дише,
Іде до мене й промовля,
-Іди танцюй,іще ж не здишеш,
Там є красуня молода-.
Усе красиве люблю змалку,
Букетик роз,лісну фіалку,
Так думаю ,подивлюсь я ,
Кого мій кум так вихваля.
Зайшов до зали,став із боку,
Якийсь придурок стрілив в око,
Коли повз мене =пролітав=,
І гарну дівку обнімав.
На мене злість така напала,
Що аж повітря стало мало,
Ну ,думаю,як упіймаю,
Усе погане ти. згадаю.
Та тут,-тебе побачив я ,
Й вся злість пропала десь моя,
І знов повітря стало мало,
Від симпатичного лиця.
Кум мій мене не надурив,
Коли про тебе говорив,
То була правда,-ти красива,
Ще молода і дось вродлива.
З якимось типком танцювала,
Його так сильно обнімала,
і тут собі подумав я,
Видать мені ти не судьба.
Але набрався звідкісь сили,
Й тебе на танець запросив,
Якби то знати ,що так буде,
Того б ніколи не робив.!!!
З тих пір ,спокійно вже не спав,
І що суботи ,тебе ждав
Все мислив,думав ,сподівався,
Оце так сильно я попався.
Цілих три роки,хто б подумав,
Я за тобою волочився,
Не їв,не пив ,аж утомився,
Бо вже навіки я влюбився.
Весілля було в листопаді,
Коли вже осінь маєм в заді,
Коли на полі чисто й сухо,
Добро в пивниці і на стриху.
Тебе любив,любити буду,
Тебе ніколи не забуду,
Бо тих три роки,-все життя,
Які віддав тобі сповна.
Спочатку дівчинка родилась,
У нас в Добромилі-тоді,
Моя душа так звеселилась,
Такий був вдячний я тобі.!!!
Коли Оленка стала більша,
І ми з тобою =підросли=,
Рішили,думали,зробили,
Іще дитятко =завели=,
Цілих два місяці був =мокрий=,
Від щастя я не висихав,
Коли хлопчисько наш маленький,
На білий світ ся появляв.
Нам зараз трудно й неспокійно,
Турбот по вуха,-та в житті,
Не в грошах щастя,головніше,
Щоб діти жили в доброті!!
Як ми з тобою їх =поставим=,
В отім нелегкіїм житті.
На старість дяку так достанем,
Як заслужили по собі!!!
То вже не вірш,ціла поема,
Звідкіль то береться в мені,
Отак сиджу й не напрягаюсь,
Пишу я віршики тобі.
Цілую міцно вас малята,
Мені Ви дуже дорогі,
Віршів писати вже не буду,
Листа напишу я тобі!!!
писано 09.10.року 2018.s.v.r.