=ГРОШІ=

=Качаєм= бабки хто як може,
Ганяєм тіло пів життя,
В погоні за потрібні речі,
Шоб мати гарне майбуття.

Та час втікає неустанно,
З'явились зморшки,сивина,
На це уваги не звертаєм,
Бо нам потрібна=зелень= та!

Аж -скаже- тіло-то вже досить,
Замучилось,зістарло я
Лишень тоді до нас доходить,
Шо ті всі гроші,-то фігня!!

Бо вже не купимо здоров'я
З грошима ти ,чи без рубля,
Душа жадає відпочинку,
І нас усіх =прийме= земля!

З дитинства вложено у мозок,
По цілім світі драма та,
Якщо з грошами,-ти хороший,
Ну а без грошей,-ніщєта!

Система держить нас за шию,
І багатіє лиш вона,
Коли ми з потом і сльозами,
Шукаєм =довгого= рубля!!!

=ПРАВДА=

Із давніх-давен,діб камінних,
Коли ще мамонти були,
І про роботу ніц не знали,
Спокійно люди так жили.

Разом ходили в ліс ловити,
Разом ділили здобич всю,
Разом обідали і спали,
Разом плодили малишню.

Ще про податки ніц не чули,
І регійонів не було,
Задаром м ясо й кожушини,
Задаром також і тепло.

-Політиків-на кіл сажали,
І рилом пхали у багно,
Щоби спокійно люди жили,
І не послухали лайно.

З явились потім фараони,
З явились гроші і раби,
І вільний люд,що мирно жили,
В ярмо натвердо запрягли.

Рабам давали хліб і воду,
Так ,щоби вижили вони,
І вижимали з них всі соки,
Законом старої доби.

Багато часу вже минуло,
Води багато утекло,
Доба зробилася модерна,
Та!... не змінилося ЯРМО!!!

писано 14.01.року 2019.s.v.r.

=МОРАЛЬ=

Летіла птаха на морозі,
Промерзла й змучена вона,
Бо довга була їй дорога,
Із гір,-до рідного гнізда.

Вже терпнуть м'язи,слабнуть крила,
І дзьоб вже зовсім побілів,
Четвертий день летить пташина,
Іше не спав,нічо не їв.

Закінчилися врешт всі сили,
І каменем униз пада,
Змордоване і перемерзле,
Ото маленькеє пташа.

В думках із світом попрощалось,
На все махнув своїм крилом,
В лайно коров'яче упало,
І приземлилося на ньом.

По хвилі стало йому тепло,
Зігрілись тіло і душа,
І наклювавшись екскрементів,
Наш птах цвірінькать зачина.

Цвірінь,цьвірінь,-вже є ми добре,
Вже тепло є,і ситий я,
Співає голосно і дзвінко,
Щасливе й радісне пташа.

Сусідський кіт йшов з кавалєрки*,
Всю ніч він твердо =працював=,
Почувши голос пташеняти,
Його він рєзко зажував.

Із того всього шо ся стало,
І як померло пташеня,
Мораль напрошується єдна*,
-Ти не дратуй того кота!!!-

*кавалєрка--залицяння до слабшого роду.
*єдна----одна.

Писано 16.01.року 2019.s.v.r.