=РАФКИ=

Дитинство наше босоноге,
Всі ми з маленькУꞋ прожили,
Ходили пішки аж під дроти*,
Скакали сміло по стерни.

Старенькі рафки з-під ровера,
Із дому кожний виводив,
Кавалком ліщки підпирали,
І газували зі всіх сил.

Болото ляпало по вухах,
До Геца траса пролягла,
Ну а потом,-назад скоріше,
Хто перший,---виграє рубля.

Отак гонили кожне літо,
Аж раптом всі ми підросли,
І щоб забаву не забути,
Ми рафки в пам ять зберегли.

Там у сусіда росла липа,
Вона і нині там стоїть,
На липі тій іще сьогодні,
Той=пам ятник =собі висить.

Понад дорогу виріс конар,
І гишпиль той у бік тирчав,
І ті усії наші кола,
На нього каждий закидав.

Недавно був я у сусідів,
Ми з ними славно погули,
А після восьмого стакану,
Ту липу раптом спом ялИ.*

Тут кожухи свої оділи,
Пішли поглянуть на =дрова=,
Вже 50-ть нам всім минуло,
А рафки там іще чека (ють).

Так мило все це вспоминати,
По-правді то були діла,
І ,як було би добре знати
Що знову нас зведе судьба!!!

писано 12.12.року 2018. s.v.r.
*під дроти,----Польська границя.
*спом яли----спам ятали(до рими).