=ШКОЛА=
Я пам'ятаю першу клясу,
Перо ,чорнило,каламар,
Велику дерев'яну парту,
І першу книжку,---наш буквар.
Високі вікна,довгі сіни*,
Довкола всюди вчителі,
Боялись того сильно дуже,
Маленькі були ми тоді.
Зустріла цьоця в коридорі,
Нам щиро руку простягла,
І повела у світ науки,
У нескінченний світ знання.
Мов ті курчата жовтоцьобі,,
Що вслід за квочкою ідуть,
Узявшись міцно всі за руки,
Рушили ми в незнану путь.
Той рік,-далекий сімдесятий,
Трушівська школа ше -гула-,
І повна= хата= восьмирічка,
Дітьми заповнена була.
В той день,-згубили ми дитинство,
То вже не спав хто скільки хтів,
Повинність бігати до школи,
Як дідо лєнін заповів.
Колєгів повно назбиралось,
Буквально пів мого села,
Ігорку Сехів,Славку Вітів,
Іван Іванський й ЯремА'´
Дівчат я тоже пам'ятаю,
Їх назбиралась ціла тьма,
І було більше їх у клясі,
Ніж популяція мужська.
Так потягнулись дні буденні,
Я школу =сильно= полюбляв,
Бо там були усі колєги,
І там я їх шодень встрічав.
То десь аж в клясі п'ятій поняв,
Шо то наука без кінця,
Вже вмів читати й рахувати,
Шо ше потрібно до життя.!?
Ще географію,матику,
Живопис,ноти,трудова,
ФізИку,хімію,правопис,
Тріщала з того голова.
Давно то було,дуже да'вно,
А виглядає як вчорА',
Згодилась тут ота наука,
І з нею йду ціле життя.
писано 19.05.2019 року